ХДХШ №1 им. И.Е. Репина.

Харківську дитячу художню школу ім. І.Ю.Рєпіна було засновано 15 червня 1944 року до 100-річчя від дня народження нашого славетного земляка його учнем, професором Семеном Марковичем Прохоровим.

Сам факт організації школи практично ще під час війни, у щойно звільненому Харкові, вражає. Не тільки сміливістю «задуму і втілення» при, здавалось би, нереальних умовах. Вже досить літня людина, поважний професор Харківського художнього інституту (Прохоров відійде у вічність 1949 року), ніби підводить підсумки свого життєвого і творчого шляху, завершуючи організацією школи мистецько-педагогічну інституцію, якій можна дати назву «Рєпін і харківська художня школа». Витоки її сягають початку ХХ століття. Саме нашому славетному землякові (Рєпін проживав на той час у Фінляндії), незважаючи на відстань і міждержавні неконтакти, належить заслуга у формуванні в Харкові високопрофесійного, з академічною освітою, колективу викладачів у Харківських художніх навчальних закладах.

За рекомендацією Рєпіна запрошення на викладацьку роботу талановитих випускників Санкт-Петербурзької Академії мистецтв створило перспективну базу для висококваліфікованої підготовки учнів з академічних дисциплін: рисунка, живопису, композиції.

Особлива роль в організації і налагодженні учбового процесу в Харкові належить М.Федорову, А.Любимову, Г.Горєлову, О.Кокелю і С.Прохорову.

В архіві Харківського художнього музею зберігаються декілька листів Рєпіна. В листівці, адресованій С.Прохорову, Рєпін цікавиться долею своїх учнів: «Разумеется, в Харькове Вы нашли многих знакомых товарищей. Как то они себя чувствуют? Как работают?»

Перш ніж потрапити до Харкова, Прохоров кілька років працював, знову ж таки, за рекомендацією Рєпіна, у Сибіру, в місті Томську. Там він налагодив роботу художньої студії, також приклавши чимало зусиль і праці.

Вражає (на той час) і послужний список С.Прохорова:
«Я родился в 1873 г. В 1894 г. был призван на военную службу, по общему набору. В 1899 г. выдержал экзамен на народного учителя. На службу в учителя не пошел, а поступил по конкурсному экзамену в Московское училище живописи, ваяния и зодчества в 1900 г. Училище живописи закончил с званием неклассного художника живописи в 1904 г.; в этом же году поступил в Академию — в высшее художественное училище под руководство проф. И.Е.Репина. Высшее художественное училище окончил в 1909 г. Попутно окончил педагогические курсы при имп. Академии художеств. Лето провел за границей, посетил следующие картинные галереи, с целью ознакомления с ними: Берлинский музей, Дрезденскую галерею, Лувр, Люксембург, Мюнхенскую старую и новую пинакотеку, памятники Венеции, памятники Вероны, Падую, галерею Уфици, Пити; Рим—Ватикан и галереи, Неаполитанский музей, Афины — Акрополь, Константинополь — храм св. Софии».

Авторитету потужної мистецької школи з сильними реалістичними традиціями і прекрасним академічним рисунком Харківський художній інститут набуває у післявоєнні роки, де поряд із рєпінськими учнями С.Прохоровим і О.Кокелем починають свою викладацьку діяльність вже їх учні. Серед них – народний художник України В.Сізіков, заслужені діячі мистецтв України С.Бесєдін, М.Рибальченко, Л.Чернов, Є.Жердзицький, Є.Егоров, Б.Вакс, народний художник України Г.Томенко, лауреат державної премії СРСР Б.Косарєв, заслужені художники України Й.Карась, П.Шигимага, Л.Шматько, А.Сафаргалін, Г.Акішина, що очолювала протягом дев’ятнадцяти років Харківську дитячу художню школу ім. І.Ю.Рєпіна, М.Шапошников, який майже чверть століття був ректором Харківського художнього інституту та багато інших.

В. Сізіков і Й.Карась згадували, як «у парі» працювали С.Прохоров і О.Кокель, доповнюючи один одного: дещо насмішкуватий, гострий на слово Семен Маркович, і делікатний, ввічливий Олексій Опанасович. Про те, що вони блискуче виконали своє завдання викладачів, свідчить різноманітність живописних прийомів, індивідуального творчого почерку їх учнів.

Процитовані рядки проливають світло не тільки на цікаві факти початку педагогічної діяльності Прохорова, а й свідчать, що саме цей організаційний досвід знадобився Прохорову під час роботи і викладання в Харківському художньому технікумі та інституті, і став важливим чинником у справі організації в Харкові художньої школи ім. І.Ю.Рєпіна. Витоки її організації як першої сходинки у системі першопочаткової художньої освіти сягають часу ІІ пол. ХІХ ст., коли 1869 року художницею М.Д.Раєвською-Івановою було відкрито школу малювання, яка, крім підготовки учнів до вступу Академії мистецтв, готувала ще і кадри для художньо-промислової діяльності.

В зібранні Харківського художнього музею зберігається альбом творів випускників школи М.Д.Раєвської – Іванової, які стали студентами Санкт-Петербурзької Академії мистецтв і згодом викладали малювання в реальних училищах, гімназіях Харкова та повітових містах губернії. Школа працювала в тісному контакті з міським художньо – промисловим та університетським музеями, де на той час знаходилось зібрання творів як західноєвропейських, так і вітчизняних майстрів мистецтв. Серед них було представлено твори І.Айвазовського, І.Шишкіна, Г.Мясоєдова, І.Прянишникова, Б.Веніга, І.Рєпіна, М. Ярошенка, В.Сурикова та інших.

Харківський художньо-промисловий музей мав у колекції твори як художників академічного напрямку, так і передвижників, учні школи мали змогу бути «в контексті» культурно-мистецького життя країни, слідкувати за його розвитком. Власне, ці ж традиції продовжують і нинішні учні школи ім.І.Рєпіна, які відвідують всі виставки, що експонуються в Харківському художньому музеї.

У післявоєнні роки Харківська художня школа (інститут і училище) стала потужним осередком сильних реалістичних традицій і прекрасного академічного рисунка. В цьому контексті стає зрозумілою і вмотивованою з нагоди 100-річчя від дня народження І.Ю.Рєпіна ініціатива С.Прохорова з організації дитячої художньої школи його імені, як необхідної першопочаткової сходинки у системі художньої освіти.

Н.Чернова, кореспондент «Слобідського краю» 2004, 26 червня писала:
«Перші кроки «рєпінка» робила в невеличкому, напівзруйнованому приміщенні Харківського міськвиконкому. Перших учнів було всього дванадцять. Документи донесли їхні прізвища, щоправда, без імен — Архіпов, Брусиловський, Вєтров, Добровольська, Кіреєва, Мірошниченко, Морозова... Директором тоді стала А.Є.Загорська. Перші викладачі — І.М.Мельгунова, П.Д.Фомічов. Консультантом у школі був сам професор С.М.Прохоров.

Заняття розпочали 1 вересня 1944 року. А взимку дітям довелося працювати в холодному неопалюваному приміщенні, дмухаючи на замерзлі рученята. Але яке то щастя — поринути у світ фарб, кольорів!.. Про що були ті малюнки? Ми, мабуть, ніколи вже не дізнаємось. Але можна припустити, що в пошматованій війною країні діти писали про війну і мир.

У 1945-му «рєпінка» перебралась у Будинок архітекторів на вулицю Дарвіна. Ще через два роки їй виділили цілий особняк на Раднаркомівській, 12 (нині тут станція метро імені Бекетова). Другим директором школи в 1947 році стала Ганна Іванівна Акішина, серйозний художник, якій удалося зібрати сильний викладацький склад, що навчав дітей академічній грамоті — живопису, малюнку, всьому тому, що лежить в основі художньої освіти. В школі працювали високопрофесійні педагоги — знані художники Леонід Ананійович Малик, Олександр Васильович Мартинець, Марія Яківна Винокурова.

У 1953 році була створена філія школи в Чугуєві, на батьківщині уславленого земляка. Вона згодом виокремилася і стала функціонувати самостійно».

Вихованці школи вступали на навчання до вищих художніх закладів Орла, Москви, Києва, вихованці брали участь у виставках в Брюсселі і Токіо.

Перша публікація про виставку учнів рєпінки належить відомому харківському мистецтвознавцеві, А.Новосьоловій-Хмельницькій («Красное знамя» 28.08.1955). З неї ми дізнаємось, що в Будинку архітектора відбувалась серйозна (100 робіт) виставка – акварелі, олійних робіт, скульптури.

Згадуваний у статті наймолодший Вова Овчинников (6 років), став професійним художником, закінчив ХХПІ (1976), навчався у відомих майстрів В.Ненадо и М.Гнойового, зараз працює в ХДАДМ, доцент, бере участь в обласних та всеукраїнських виставках Інший учасник виставки – Валентин Вареца, відомий харківський плакатист, графік, нині проживає в Австралії.

1978 року «рєпінка» отримала прекрасний подарунок — зручний, просторий окремий будинок у комплексі естетичного виховання на Павловому Полі (вулиця Єсеніна, 8), де в одному місці згрупувалися відразу три заклади — художня, музична і хореографічна школи. Подібних комплексів не було і немає зараз не тільки в Україні, а й у СНД.

Професійний статус «рєпінки» завжди був дуже високим. Її учні були відомі в Радянському Союзі. Всі знали: харківська школа – це високий рівень, високий професійний клас. І хоч за часів Радянського Союзу не була поширена система конкурсів, де б художні школи змагалися між собою, обмінювалися до-свідом, професійним рівнем, – все ж харківська «рєпінка» мала добру славу.

Тогочасна харківська преса (1970-80-і роки) часто писала про роботу школи.

Ця інформація доносить відчуття того часу, сюжетно-тематичних напрямків у мистецтві, діяльності школи взагалі.

Понад тридцять років очолював школу І.Ю.Кабиш, у різний час тут працювали і залишили по собі добру пам’ять талановиті художники, прекрасні педагоги Р.І.Моїсеєнко, Л.А.Малик, М.Ф.овсянкін, М.В.Павлов, І.М.Стаханов, Є.В.Надєждін, А.П.Луценко, В.Ф.Мироненко, Винокурова, та інші.

Активну участь у культурно-мистецькому житті міста і сьогодні беруть колишні викладачі «рєпінки» М.І,Дороднов, М.Г.Безнощенко-Лучковська, А.М.Хмельницька.

Твори учнів школи експонувались у Франції, її відвідували радянські і зарубіжні делегації. Школа пережила не кращі часи у 1990-і, але вистояла і відстояла не тільки всі свої часом набуті досягнення, а змогла завоювати нові.

На сьогоднішній день в школі – біля п’ятисот учнів, яких навчають двадцять вісім педагогів. ДХШ ім.І.Рєпіна – єдина в Харкові дитяча школа академічної професійної художньої освіти, яка є початковим ступенем у формуванні юного художника.

Учбовий процес побудовано на строгих академічних традиціях у викладанні основних дисциплін – рисунка, живопису, композиції, скульптури. Слідування академічним традиціям колектив поєднує з втіленням нових програм з графічного дизайну, декоративно-прикладного мистецтва, відкрито клас комп’ютерної графіки

Учбовий процес поєднано з активною виставковою діяльністю, учні школи є неодноразовими переможцями міжнародних, всеукраїнських конкурсів і виставок. Одинадцять років школу очолює Олена Андріївна Шевцова, з особистістю якої пов’язано новий етап у житті і діяльності закладу, після важких часів існування у 1990-х. У цьому є щось символічне: також саме жінки, перші директори у важкий післявоєнний час, А.Загорська і Г.Акішина у надзвичайно важких умовах налагодили роботу довіреного їм закладу, змогли добитися за короткий час відчутних результатів.

Сучасні реалії творчого навчального процесу вимагають таких же підходів, нестандартних рішень. Допомогло вивчення основ маркетингу і менеджменту, жорсткого підходу до викладання – непрофесійно працювати стало не тільки неможливо, а й нецікаво. Колектив при цьому не тільки зберігся, а й оновився. Тримати учбовий процес «під контролем» допомагають кілька чинників: педради кожні два тижні, контрольні перегляди постановочних робіт з рисунка і живопису, заохочення педагогів до особистого професійного росту, його динаміки.

Серед цих досягнень найбільш важливим Олена Андріївна вважає створення учбових планів. Ошатні видання методичних посібників з ілюстративним матеріалом нині підготовлено для 1-5 класів. Саме в поєднанні стрункої системи навчальної, методичної роботи, організації виставок, конкурсів, пленерів, вбачає своє завдання директор.



Предмет особливої гордості школи і директора особисто – започаткований 2004 року Всеукраїнський дитячий конкурс живопису ім.І.Ю.Рєпіна, єдиний в Україні дитячий професійний пленер.

Пленер – один із найцікавіших і найплодотворніших способів буття художника, де панує дух творчого змагання і піднесення.

Хрестоматійними є слова відомого російського художника В.Д.Полєнова, що за місяць роботи на пленері він навчився більше, ніж за роки навчання в училищі. Досвід і незаангажованість, коли поряд працюють педагоги і учні, гості з різних міст і країн, зміцнює ще й міждержавні, міжрегіональні зв’язки, розширює контекст уявлень місцевої культурно-мистецької спільноти про сучасний образотворчий процес. І хоча мешканців Чугуєва, земляків славетного І.Ю.Рєпіна, важко здивувати чимось в галузі мистецтв (тут побутує навіть вираз: «живеш у Чугуєві – повинен малювати!»), дитячий пленер викликає зацікавлення і щирий, непідробний захват. Той, кому доводилось бути свідком його завершення, обов’язково відзначить, як діти, з відчуттям добре виконаної роботи, гордістю за її вагомий результат, повертаються до своїх міст, обтяжені не тільки багажем пленерних творів, а й радістю духовного спілкування і юнацького побратимства, що є іноді більшим і значним, ніж кровна спорідненість.

Мистецька вартісність пленерів полягає ще й у тому, що художники заново відкривають красу рідних місць для уродженців краю, підносять образ звичайної природи і оточуючих пам’яток до явища мистецтва. Тим більше,працюючи на землі, освяченій присутністю пам’яті про славетного майстра, його сповнені любові і захвату слова стосовно Чугуєва – «Небо, як в Іспанії, сонце, як в Італії» надихають юних митців, вторять їм слова дружини І.Ю.Рєпіна Н.Нордман-Сєвєрової: «Я понимаю, что там мог родиться художник». Можливо, саме на пленерах в Чугуєві у багатьох учнів школи і гостей з інших міст стане безповоротним намір обрати саме цю професію в житті.

Пленер завжди завершено екскурсією по місту, знайомством з його архітектурою, і урочистою церемонією закриття і визначення переможців. Ця традиція є непорушною з часу започаткування пленерів, і є однією з його «брендів».

Педагоги, гості, учасники визнають, що більш сильного (і в організаційному і в творчому аспекті) дитячого пленеру вони не зустрічали. Свої «ізюминки» мають учні із Казахстану і Білорусі, серед учасників – діти із Центральної Росії, Калінінграда, Болгарії, представники всіх областей України та АР Крим. Дух творчого змагання поєднано із системою жорсткого контролю, що виключає сторонню допомогу. Саме на пленері, а не в класі діти отримують основні враження, перебуваючи серед його учасників, в природному середовищі.

Окрім пленеру в Чугуєві, учні ХДХШ ім. І.Ю.Рєпіна неодноразово брали участь в Міжнародних пленерах та виставках.

В Україні такий пленер було проведено у Львові – VІІ Міжнародний фестиваль «Юні таланти під покровом Короля Данила», Львів, Україна (2009 р.) Учні школи стали учасниками мистецьких заходів у м.Санкт-Петербург в 2007 та 2011 роках та у м. Владимирі (2011 р.).

Завдяки участі в зарубіжних пленерах відбувається знайомство учнів школи із західноєвропейським культурним надбанням. Це поїздки до Познані (Польща, 2006), Парижа (Франція, 2008), Котора (Чорногорія, 2010). Азійський напрямок у пленерній роботі представлено міжнародним майстер-класом у м. Алмати (Казахстан, 2011).

Директор щколи, Олена Андріївна, підкреслює, що навіть середні учні після участі в пленері ставали кращими в класі, адже професійні навички дитина може примінити тільки в творчій діяльності.

Всі ці заходи стали можливими за підтримки Харківської міської ради, департаменту культури Харківської міської ради, які з розумінням ставляться до їх проведення.

Безумовно, не всі учні школи стануть професійними художниками, але творче ставлення до свого фаху, прагнення естетизації довкілля, його краси завжди будуть з випускниками школи, ким би вони не стали в дорослому житті.

З початку 2006 року в Харківської дитячої художньої школі ім. І.Ю.Рєпіна відкрито єдину в місті дитячу художню галерею, де проходить велика кількість виставок – до тридцяти на рік.

Виставки в галереї проводяться за програмами: «…на вулиці Єсеніна», «Від витоків до майстерності», «Майстер-клас», «Гості», «Молоді», «Друга школа». Кожен напрямок має свою специфіку, адже виставки стимулюють подальше зростання майстерності, заохочують до спілкування юних авторів із ровесниками з інших шкіл, студентами ХДАДМ і ХНТУБА, художнього училища, викладачами цих вузів.

Кілька років у школі проводилися виставки з колекції Музею приватних колекцій І.Я.Лучковського (також колишнього випускника школи). Високий рівень творів, знакові імена майстрів, представлених у цьому зібранні, безумовно, сприяли естетичному вихованню учнів.

Влаштовують у стінах школи також і тематичні експозиції, присвячені ювілеям і знаменним подіям. Останню таку виставку цього року присвячено 200-річчю Т.Г.Шевченка.

З 2009 року в школі діє проект «Виховання мистецтвом». Влаштовуються пересувні виставки творів кращих учнів. Діти працюють за мольбертом з пензлями і фарбами в якійсь із шкіл Харкова, педагоги дають майстер-класи.

Колектив також має і благодійну програму, зокрема, заняття з писанкарства проводяться у дитячому будинку «Малютка».

Учні школи також є активними учасниками всіх загальноміських культурно-мистецьких акцій і заходів місті Харкові, де здобувають перші місця і почесні нагороди. Серед них – щорічний конкурс «Харків – місто добрих надій», в рамках якого цього року діяло дві номінації, присвячені 200-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка і 170-річчю з дня народження І.Ю.Рєпіна, Учні « Рєпінкі» посіли заслужені перші призові місця.

Традиційно у школі викладають п’ять предметів – рисунок, живопис, композицію, скульптуру, історію мистецтва. Додатково – дизайн та декоративно-прикладне мистецтво (батік, витинанка, петриківський розпис, флоро-дизайн, лозоплетіння, колаж, текстиль) и кожна виставка робіт учнів школи – справжнє свято барв, посмішок, чарівних дитячих рук.

Аналізуючи образно-стилістичну картину дитячих творів, можна сказати, що в них є всі напрямки – декоративний, реалістичний, орнаментальний, фантазійний, навіть авангардний! Поєднані з дитячою щирістю, позбавленою фальші чистотою душі, ці твори викликають такий же захват, як і при спогляданні робіт професійних художників.

У кожному художникові стільки справжнього творця, скільки в ньому дитини. Цей відомий вислів є справжньою «формулою» дитячої творчості, прагнення до прекрасного. Дійсно, кожна дитина в душі – художник. Дорослішаючи, вона відкриває для себе дивні світи, сповнені загадок і одкровень, чуттєвої краси.

Мистецтво, створене дітьми, є прекрасним вдвічі. Особливе світосприйняття, безмежна фантазія, яскрава уява, безпосередність, емоційність, щирість, притаманні дітям, надають їх творчості своєрідності, неповторності. Це дозволяє нам, дорослим, по-новому сприймати оточуючий світ.

Для справжнього педагога є щастям спілкування з учнем, що чутливо реагує на оточуючий світ, самовіддано працює олівцем і фарбами, уважно прислухаючись до настанов учителя.

Кілька десятиліть викладають у школі авторитетні, досвідчені педагоги В.Ф.Тупіцин, О.Д.Гончаров, В.В.Шаполова, В.І.Ленчин. За останнє десятиріччя вагомих результатів досягли Т.С.Масьома, О.А,Десятова, І.О.Безрук, О.В.Рута, Л.А.Сухорукова, не відстають від них і представники наймолодшого покоління – О.В.Бабак, О.А.Кичигіна, Ю.Ф.Чернуха.

Безумовно, велику подяку треба висловити не тільки педагогам, але й батькам учнів, які підтримують у дітях вогник творчості, залучаючи і себе до прекрасного. До речі, в школі діє також відділення для дорослих, адже, за відомим виразом, художником стати ніколи не пізно.

Зазначимо, що поряд із традиційними жанрами творчості – пейзажами, натюрмортами, все більше з’являється творів, присвячених національним особливостям, народним традиціям. Побут, обряди, свята, їх поетизація і знання наповнюють життя дитини особливою красою і духовністю, глибинним символічним змістом. Колядки, Різдво, свято Івана Купала та інші свідчать про причетність до свого народу, надають можливість глибше розуміти і етнічні особливості представників інших націй, виявляють характерні для їх творчості і ремесел колористичні і композиційні рішення. Діти отримують графічний і колористичний ключ до передачі різного емоційного стану: веселого і сумного, потаємного, особистого і страшного. Дитячі роботи є відображенням їх світовідчуття. Тільки опанувавши ази академічної освіти, як свідчать приклади творчості багатьох новаторів, піонерів нових напрямків образотворчості, можна здійснити щось нове в мистецтві. Адже його вічною формулою завжди було і є поєднання двох понять: це традиції і сучасність.

Харківська дитяча художня школа імені Іллі Юхимовича Рєпіна живе яскравим творчим життям. Сімдесят років її діяльності переконливо свідчать про успіхи і досягнення. За цей час склались добрі творчі стосунки з багатьма культурно-мистецькими інституціями України і світу, розширився вплив школи на життя міста, завойовано неабиякий авторитет. У школи великі плани на майбутнє – зберігаючи кращі традиції академічної школи живопису, виховувати справжніх митців майбутнього, від яких наша спільнота очікує нових яскравих одкровень у мистецтві – глибоких, щирих і талановитих.

О.І. Денисенко, мистецтвознавець,
зав.відділу Харківського художнього музею